Точка зору


  • Сергій Свідерський: Чи зросте ціна на зерно?

    У зв’язку з нестабільністю в світі робити прогнози щодо ринку зерна в поточному році досить складно. Багато що залежатиме від погодних умов, які можуть зненацька завдати руйнівний удар по майбутньому врожаю, від становища на ринку нафти, попиту на зерно з боку імпортерів. Лише деякі світові аналітичні агенції опублікували своє бачення цінових тенденцій майбутнього сезону. Однак уже зрозуміло: надлишок світової пропозиції, високий урожай і погіршення експорту тиснутимуть на ціни зернових.

    Уже можна констатувати, що посіви озимих у Європі перезимували вдало. В Україні значні втрати озимих культур у східному регіоні, але це не може вплинути на загальну світову кон’юнктуру. До того ж, скорочення посівів пшениці компенсується збільшенням площ під кукурудзу, хоча вона вже котрий сезон залишається низьколіквідною культурою для українського фермера.

    За першими оцінками міжнародних агентств, світове виробництво зернових у 2016 році може становити близько 2 521 млн. т, що на 0,2% (або 4 млн. т) менше, ніж торік. Однак це забезпечить третій за обсягом урожай з усіх зареєстрованих досі. Основну причину незначного скорочення пов’язують з очікуваним зниженням виробництва пшениці. Її урожай на сьогодні оцінюється в 712,7 млн. т — на 20 млн. т менше від рівня 2015 року. Таке зниження пояснюється скороченням виробництва в Російській Федерації та Україні, де суха погода змусила скоротити посівні площі.

    Виробництво фуражного зерна в світі поточного року становитиме близько 1 313 млн. т, що на 0,8% (11 млн. т) вище, ніж торік. Основний приріст забезпечать більші обсяги кукурудзи, що дасть можливість з лишком компенсувати очікуване скорочення виробництва ячменю і сорго. Кукурудзи цьогоріч може бути вироблено на 11 млн. т більше — майже 1 014 млн. т.

    Що стосується світових запасів зернових на кінець сезону в 2017 році, то очікуване їх скорочення не підтримає ринок. За попередніми оцінками, запаси зернових скоротяться лише на 3,9% (або 25 млн. т) порівняно з рекордним рівнем минулого року. Однак навіть незважаючи на таке скорочення, показник співвідношення запасів і споживання в світі збережеться на рівні 23%.

    Складені баланси попиту/пропозиції невтішні для фермера щодо прогнозів цінової кон’юнктури на ринку зернових. Наприклад, консультаційне агентство AgResource передбачає в новому сезоні зниження цін на зернові до 10-річного мінімуму. У своєму першому прогнозі цін на 2016 рік

    американське агентство висловило припущення, що грудневий ф’ючерс кукурудзи на Чиказькій товарній біржі впаде на 25%, до 2,80 дол./бушель, липневий ф’ючерс пшениці опуститься майже на 14%, до 4,00 дол./бушель (найнижчий рівень з вересня 2006 року), а листопадовий ф’ючерс сої може впасти на 17%, до 7,60 дол./бушель, що є найнижчим показником із травня 2007 року.

  • Зерно: тримати не можна продавати

    Уміння продавати — ключовий навик у нашому житті. Думаю, мало хто з учасників зернового ринку буде з цим сперечатися. Національний ринок з кожним днем стає дедалі динамічнішим і реагує на дедалі більше світових факторів, тож бути впевненим, що зернові будуть найдорожчі саме в березні–квітні (в кінці сезону), як це відбувалося раніше, останні два роки не доводиться (граф.1).

    Сьогодні досить часто зіштовхуємося з небажанням аграріїв продавати зерно. Більшість, дивлячись на зростаючий ринок у гривневому еквіваленті, притримують зернові, вважаючи їх найкращим активом. У деяких випадках можна з ними погодитись, та коли йдеться про пшеницю, ячмінь і сою, то вважаємо це помилкою.

    Наприклад, українська пшениця вже два місяці поспіль на тлі кон’юнктури світового ринку втрачає в ціні на експортному ринку. Експортоорієнтовані компанії ще досить активно скуповують пшеницю, підвищуючи гривневі закупівельні ціни відповідно до девальвації національної валюти (граф. 2). Але ця активність потроху вщухає. Тож зараз закупівельні ціни на пшеницю на базисі СРТ-порт в доларовому еквіваленті почнуть знижуватися через зниження експортної ціни. І надалі внутрішні ціни все менше інтегруватимуть девальвацію гривні, оскільки пшениця стає все менш приваблива для експортерів. Тож попит на неї поступово знижуватиметься.

    Ситуація з ячменем дещо інша. За період із червня 2015-го по січень 2016-го його з України експортовано 3,84 млн. тонн при потенціалі 4,1 млн. Експортоорієнтовані компанії вийшли з ринку, тож ячменем цікавляться лише внутрішні переробні підприємства. Вони сьогодні нарікають на складнощі закупівлі, тому ціни дещо збільшуються, але, з огляду на внутрішні запаси ячменю, така ситуація протримається недовго. Основна маса ячменю залишається в аграріїв, і вже з початку березня, готуючись до весняних польових робіт, вони почнуть активно збувати саме цю зернову. На ринку з’явиться велика кількість пропозицій, що дозволить закупівельникам знижувати ціни попиту.

    Наявність ячменю в Україні, тис. т
    Безпосередньо у аграріїв В зберігаючи підприємствах В переробних підприємствах
    2014/15 2015/16 2014/15 2015/16 2014/15 2015/16
    Липень 1099,4 832,8 852,5 549,2 106,6 80,1
    Серпень 2848,2 2707,5 1258,9 1278,1 189,2 196,1
    Вересень 2632,3 2668,9 1387,5 1024,1 284,6 245,5
    Жовтень 2275,8 2273,5 921,0 783,9 236,3 198,2
    Листопад 1938,5 1948,9 668,0 517,2 204,3 159,2
    Грудень 1648,2 1686,8 647,9 405,9 179,3 119,8
    Січень 1313,9 472,9 147,7
    Лютий 1206,9 387,8 123,7
    Березень 1073,6 393,0 117,7
    Квітень 866,6 233,6 108,7
    Травень 715,9 187,9 99,3
    Червень 602,9 115,5 76,3

    З утриманням зернових від продажів можна погодитися лише в сегменті кукурудзи. Незважаючи на істотне її подешевшання в світі, українська кукурудза лишається конкурентною на світовій арені (граф. 3). Активний попит на неї нівелював спад світової ціни, тож експортні ціни попиту/пропозиції зростають.

    Відповідно до сезонних тенденцій, кукурудза в Україні сьогодні є «найактивнішою» зерновою культурою. Експортоорієнтовані компанії активно скуповують її, що сприяє росту закупівельних цін на базисі СРТ-порт. Девальвація гривні не на руку трейдерам, адже аграрії в умовах зростаючого ринку намагаються якомога довше притримувати зернову, що створює її дефіцит. Тож трейдери змушені піднімати закупівельні ціни не лише в гривні (через девальвацію національної валюти), а й у доларах.

  • Сергій Свідерський: Новий рік зі старими ризиками

    Під Новий рік ми звикли підбивати підсумки і складати плани, сподіваючись залишити старі проблеми у старому році. 2015-й був напруженим і, водночас, інтригуючим. Що буде далі? На жаль, маємо констатувати факт: рік, що минає, лишає нам створені ним проблеми.

    Низькі світові ціни

    У колі аграріїв є приказка: «У фермера дві біди: великий урожай ― низькі ціни та високі ціни ― малий урожай». В сезоні 2015/16 українських сільгоспвиробників спіткали обидві біди одразу: розчарування високим світовим урожаєм і, відповідно, низькою світовою ціною при неврожаї в Україні. Ми не можемо істотно вплинути на світову цінову кон’юнктуру. Водночас наша внутрішня ціна залежить від зовнішніх ринків, тому зниження врожайності майже по всіх ключових культурах і, відповідно, ріст їх собівартості лише зменшили рентабельність їх вирощування.

    У поточному році у світі багато рекордів: 

    - з виробництва та кінцевих запасів пшениці ―735 млн. т та 229,9 млн. т, відповідно; 

    - з виробництва та кінцевих запасів сої ― 320,1 млн. т та 82,6 млн. т, відповідно; 

    - з кінцевих запасів кукурудзи ― 211,85 млн. т; 

    - з виробництва ячменю ― 145,5 млн. т.

    Порівняно з минулим роком ціни на зернові та сою зменшились у всьому світі. Тож сьогодні ми говоримо про значне скорочення рентабельності виробництва зерна в Україні, а саме: пшениці ― до 19% проти 25,8% торік і кукурудзи ― до 18,5% при 26,5% в 2014 році. Порівняно з попередніми роками вигіднішим стало вирощування ячменю, рентабельність якого в 2013 році становила 0,6%, торік ― 18,3%, а в поточному сезоні очікується 21,8%.

    З огляду на кон’юнктуру світового ринку можливість зростання цін на зерно до кінця поточного маркетингового року мінімальна, передумов для цього ми не бачимо. З усього вищесказаного напрошуються лише невтішні висновки: рослинництво цьогоріч не принесе бажаних прибутків.

    Коливання курсу гривні

    Через нестабільну ситуацію на валютному ринку в країні ціни на зерно в гривневому еквіваленті постійно змінюються. Аграрії через триваючі девальваційні процеси постійно підвищують відпускні ціни і стримують продажі великотоннажних партій зерна. В першій половині 2015/16 МР на ринку зернових та олійних культур неодноразово утворювався дефіцит пропозицій. Звичайно, потреба в сировині змушувала переробників та трейдерів підвищувати закупівельні ціни.

    В деяких промислових секторах утворився дисбаланс ― низькі ціни на продукти переробки (оскільки більшість із них експорто-орієнтовані) при високій ціні на сировину. Це змусило переробників замислюватись над варіантами стримування росту цін пропозиції на сировинному ринку. Тож у грудні ми побачили яскравий приклад того, як олійно-екстракційні заводи, спираючись на зміцнення гривні, в один день обвалили закупівельні ціни на соняшник, знизивши їх із 10 200–10 500 грн./т до 9000–9600 грн./т. Ринок практично паралізувався ― амбіції виробників соняшнику вщухли.

    Оцінюючи складну політичну та економічну ситуацію в країні, ми розуміємо, що 2016 рік не обіцяє бути легшим за 2015-й. Чіткого розуміння, як розвиватиметься цінова ситуація, ні в кого немає.

    Ризики низького врожаю 2016

    Через складні погодні умови, які спостерігалися під час посівної кампанії озимих у 2015 році, в Україні ними засіяли всього лише 6,7 млн. га — на 10% менше від запланованого. Більшість господарств була змушена сіяти в суху землю. Причиною стала відсутність продуктивних опадів. Дощі пройшли аж у кінці жовтня ― на початку листопада, коли більшість засіяла більше половини запланованих площ.

    Вже сьогодні маємо перші оцінки втрат. Найбільше постраждали господарства східного та південного регіонів: тут озимі зійшли тільки на 50‒80% площ через дефіцит продуктивної вологи в ґрунті. Якщо говорити про Україну загалом, то частка розкущених і готових до входу в перезимівлю озимих коливається в межах 50‒80% від посівної площі. Цей факт викликає чималі побоювання щодо благополучної їх перезимівлі та розвитку навесні.

    Згідно з оцінками агрометеорологів, у зоні ризику опинилося близько 60% озимих посівів, які з урахуванням пізніх строків сівби не встигли дати сильних сходів перед входженням у перезимівлю. Тому подальший розвиток ситуації буде повністю залежати від погодних умов узимку. Поки що погода нам на руку, але ризик зостатися без хорошого врожаю лишається великим.

  • Олександр Тетянко: Плюси та мінуси довіри

    Як би прикро не було, але молочний бізнес став найменш прибутковим порівняно з іншими галузями тваринництва. Чимало молочнотоварних ферм стали збитковими, і лише найефективніші отримують хоч якийсь прибуток. Зниження собівартості виробництва ― найактуальніша тема. Нинішні умови ринку вимагають прискіпливого ставлення до структури собівартості виробленої продукції і її формування. Оскільки концентровані корми становлять біля 30% витрат на виробництво молока, то ця стаття витрат заслуговує ретельного аналізу.

    Наша компанія має справу з поставками концентрованих кормів на господарства, але ми ніколи не ставили за мету лише продаж. Ми завжди прагнули максимально полегшити роботу наших клієнтів, зокрема в годівлі тварин. Ми з повагою ставимось до політики закупівель і маємо з чим порівнювати.

    Згідно з нашими опитуваннями, більшість управлінців молочнотоварних ферм особливу увагу приділяють ціні: мовляв ― де дешевше, там і беру. Арсенал закупівельних процедур досить широкий. Наприклад, зараз дуже популярна тендерна система закупівель. Звісно, ми також беремо участь у тендерах, але бачимо в такому підході низку недоліків. Основний з них ― клієнт орієнтується лише на ціну, а вже постачальники борються між собою, скорочуючи свою вигоду або витрати. І хто ≪дешевший≫, той і виграв.

    Проблема схеми в тому, що наш ринок на сьогоднішній день не настільки цивілізований, щоб допускати на своє господарство будь-якого, хто ≪проходить≫ за ціною. Малоймовірно, що ви доб’єтесь будь-якої компенсації, якщо вам привезуть корм не тієї якості, яка була заявлена постачальником. Усе що ви можете зробити ― це не розрахуватись (якщо домовлялися про оплату за фактом поставки) і не вивантажувати привезений до вас товар. Як наслідок, у кращому разі, якщо маєте запаси корму, несете витрати на організацію нового тендера і чекаєте чергової поставки корму для тварин. Якщо запасів немає, ви звертаєтесь до відомого вам надійного постачальника, якому доведеться доплатити за терміновість.

    Що більше виправдано: постійне проведення тендерів та вибір кожного разу нового постачальника чи довгострокові стосунки з певним постачальником? Ми впевнені, що кормова база ― це не те, на чому слід заощаджувати. З нами погоджуються практично всі фермери, і з кожним роком зростає число аграрних компаній, де рішення про вибір постачальника приймається зі стратегічних міркувань і не є предметом торгу.

    Нинішній рік для нашої компанії ознаменувався новою формою партнерства з кількома клієнтами. Господарства довірили нам повністю поставки покупних кормів, і відтепер лише ми несемо за це відповідальність.

    З першого погляду, така схема кормозабезпечення є невигідною для господарства. Але якщо придивитись ретельніше, то знайдемо в ній більше переваг, ніж недоліків.

    У чому перевага?

    1. Відхід від корупційної складової. Найпоширеніша схема ― відкат. Фактично це хабар особі, яка приймає рішення про закупівлю на підприємстві. При цьому продавець нерідко включає відкат у вартість товару, щоб не втрачати прибуток. Тобто, хабар оплачує підприємство, на якому працює хабарник. Питання болюче для всіх: жоден власник не бажає вірити в те, що його ≪вірний≫ співробітник наживається, зраджуючи інтересам бізнесу, який його годує; постачальник не зізнається, що обійшов конкурента саме таким шляхом; менеджер з закупівлі вирішує лише свої проблеми.

    Існує така проблема на вашому господарстві чи ні, невідомо, але маючи ексклюзивного постачальника, ви позбуваєтесь її автоматично. Більше того, якщо ваш закупівельник займався лише кормами, ви можете відмовитись від його послуг, адже за кормову базу відповідає надійний постачальник.

    2. Якість вхідної сировини. Важливим аспектом такої угоди є те, що на постачальника лягає повна відповідальність за якість доставленої продукції. Невідповідність якісних показників і всі можливі ризики, пов’язані з цим, покладаються на постачальника. Ви лише час від часу можете контролювати показники, щоб упевнитись у надійності партнерства.

    3. Звичайно, ми як посередники надаємо товарний кредит. Для ферм, які у нас на повному супроводі, цей кредит нелімітований.

    4. Відстрочка платежу. Як свідчить опитування наших клієнтів, це один з основних критеріїв при виборі постачальника. Наша компанія досить гнучка в цьому питанні.

    5. Можливість контролювати ціни на вхідну сировину через наш сайт. І для постачальника, і для клієнта вигідні узгодженість, безперервність і менші операційні витрати при ексклюзивних поставках. Однак, небажання стовідсотково покладатись на одного постачальника цілком зрозуміле. Безперервність поставок і доступ до цін законні вимоги клієнта. Ми повністю відкриті перед своїми партнерами. Вони можуть спостерігати ринкову ситуацію в режимі он-лайн на створеному нами інтернет-ресурсі. Для контролю на їх вимогу ми в будь-який момент можемо надавати вхідні документи від наших постачальників і перевізників.

    6. Додатково наші клієнти отримують аналітичні прогнози про ринок зернових та олійних культур, що дає можливість контролювати цінові коливання та при необхідності управляти запасами сировини на господарстві.

    Що стосується економіки такої схеми, то при укладанні угоди на ексклюзивність постачання кормів ми одразу погоджуємо з господарством торгову націнку на кожен продукт асортиментного ряду. Встановлено, що господарство має мінімальні ризики зниження ефективності, адже вартість наших послуг ― максимум 1% у собівартості молока з розрахунку, якщо ми поставляємо всі концентровані корми, у тому числі й зернові, а частка концентрованих кормів у собівартості молока 30%.

  • Врожайні пророцтва або Яких цін очікувати аграріям на зернові?

    Прогноз Мінсільгоспу США щодо врожаю в Україні підштовхне ціни на кукурудзу в світі вгору. До України світові тренди якщо й дійдуть, то тільки навесні.

    Американське міністерство сільського господарства у своєму останньому звіті знизило прогноз урожаю зернових в Україні на 2,3% до 61,8 млн т в 2015/2016 маркетинговому році (липень 2015 - червень 2016). В першу чергу через кукурудзу – прогноз знижений з 27 млн тонн до 25 млн тонн. Відповідно скоротиться і експорт - на1,4% до 35,68 млн т.

    Прогнози загалом відповідають реальності: зернові зібрані з 85% площ та намолочено 47,21 млн тоннзернових. Нагадаємо, що за даними Держстату, урожай зернових і зернобобових культур в країні в минулому році склав рекордні майже 64 млн тонн.

    Agravery.com опитав аналітиків, щоб вияснити, чи дає оновлений прогноз врожаю на світовий та внутрішній ринки та чи зможуть на цьому заробити українські аграрії.

    Кукурудза в ріст

    Виробництво кукурудзи зменшується не тільки в Україні - в USDA порахували, що виробництво кукурудзи в світі в цьому сезоні буде на 1 млн тонн менше, ніж в минулому. Переглянуті в жовтні прогнози по кінцевих запасах і споживанню кукурудзи в світі за 2015/16 маркетинговий рік ведуть до скорочення співвідношення запасів та споживання на 0,5% (до 0,192) - 189,7 млн тонн до 980,8 млн тонн. І це спонукатиме ціни до росту, каже аналітик інвестиційної компанії Eavex Capital Іван Дзвінка. З ним погоджується його колега з Pro-ConsultingОлександр Ткачов: "Ф'ючерсні ціни поки знижуються, однак це пояснюється сезонністю, зміною обсягів споживання зернових на корм тваринам в Канаді, Китаї, а також країнах ЄС. Враховуючи поточне зниження прогнозів (не тільки по Україні), ціни почнуть рости».

    Пшениці цей прогноз не торкнеться. Прогноз щодо її запасів на кінець 2015/16 маркетингового року зріс на 0,9% у жовтні - з 226,6 млн т до 228,5 млн тонн, при незмінному споживанні в 716,4 млн тонн. В найближчій перспективі ціни можуть навіть впасти, припускає Дзвінка. "Причин для зростання цін на ринку пшениці в світі я не бачу. Те, що в наслідок несприятливих погодних умов в Україні та Росії скорочено посівні площі під озиминою швидше за все відіб'ється на світових цінах ближче до весни, коли основним ціноутворюючим фактором стане не поточний, а новий врожай", - говорить керівник аналітичного відділу консалтингової компанії «ААА» Марія Колесник.

    Втім, ситуація може помінятися. "Значну роль грають побоювання щодо майбутнього урожаю озимих, посівна кампанія яких проходить зі значними складнощами в усьому Чорноморському регіоні. Непогода продовжує впливати на ціноутворення. За рахунок чого на світових майданчиках виграє українська пшениця вже два тижні поспіль", - каже консультант-аналитик компанії "Фенікс Агро" Валерія Пекін.

    Українські перспективи

    Якщо мова йде про внутрішній ринок, то тут не варто очікувати швидкого коригування ціни, каже Євгеній Дворнік, експерт аграрних ринків асоціації Український клуб аграрного бізнесу, адже внутрішній ринок реагує із затримкою в 1-2 тижні на зміну ціни на міжнародному ринку. «Прогнози можуть в якійсь мірі впливати на вартість опціонів та ф'ючерсних контрактів. Що стосується спотового ринку, який є типовим для українських фермерів, то цей вплив буде мінімальним», - каже менеджер по Україні компанії Difco International Роман Пучко.

    "Скорочення внутрішнього виробництва, яке показує американське міністерство, не надто вплине на внутрішні ціни», - Валерія Пекін. За її словами у короткостроковий період можна очікувати незначне зростання закупівельних цін у компаній-експортерів, до 5 доларів на тонні. З нею погоджується Марія Колесник, яка також вважає, що Україну найближчим часом не очікує суттєве зростання цін на кукурудзу. "Дорожчатиме найближчим часом тільки ячмінь, бо з одного боку велика кількість цієї культури вже експортована, а з другого - через посуху маємо недосів озимого ячменю", - наводить приклад аналітик.

    Та максимальний зиск від операцій із зерновими аграрії отримають традиційно лише весною. Вони можуть стримувати продаж великих партій зернових, що збільшити ціни на внутрішньому ринку, нагадує Дворнік. Та додає, що через нестабільний курс гривні та зміну вартості нафти найімовірнішим є збільшення ціни на базисах FOB та CPT.

    agravery.com

  • Валерія Пекін: АЧС та зерно - диму більше ніж вогню

    Головною темою серпня стали Африканська чума свиней та «Калита», причому торкалися вони не лише галузі тваринництва а і ринка зерна. Одразу наголошу на тому, що я розділяю ці два поняття оскільки: АЧС – одна із найбільш небезпечних хвороб свиней, що набуває поширення в європейських країнах; «Калита» - один з найбільших свинокомплексів України, який не вберігся від АЧС. І саме «Калита» стала каталізатором бурних обговорень та спекуляцій на ринку зерна.

    Чому різниця принципова? – перший спалах АЧС в Україні зафіксована ще в 2012 році, в Росії – в 2007 році, на сьогоднішній день вірус АЧС є і в Білорусії і в Польщі і в Литві…і в Італії…

    Чому до цього моменту ніхто не підіймав питання закриття експорту зерна? «Каліта» бере своїми масштабами, хоча це один з 36 випадків в Україні. Масштабне завжди триває довше лише тому, що ми приймаємо його близько до серця. Відразу є можливість зробити з однієї маленької мухи декілька величезних слонів.

    Слон №1. Закриття експорту

    Трейдери відверто займаюся спекуляцією АЧС для зниження закупівельних цін. Мовляв ніхто не знає, чим все закінчиться і які будуть наслідки.

    Обмеження закупівель фуражного зерна деякими країнами-імпортерами є лише можливим варіантом, що базуються на рекомендаціях міжнародних експертів, які не носять обов'язкового характеру. При існуючих системах контролю якості зерна, що поставляється на експорт, імпортер може отримати повну інформацію про продукт, аж до регіону її походження і наявності в масі шкідливих патогенів. У зв'язку з цим українські трейдери можуть очікувати лише більш високих вимог до якості зерна з боку імпортерів, але не відмови від закупівель.

    Слон №2. Знищення зерна

    На піку паніки було популярно говорити про знищення зерна. Мені людині-візуалу від таких слів одразу уявляються ридаючі люди, яких ледве стримують правоохоронці щоб ті не кидалися до гори з 70 мільйонів тонн зерна палаючих в огні. В особистих розмовах з людьми не пов’язаних з агробізнесом вияснилось що я така не одна і слова деяких спикерів стали неабияк гучними і провокуючими на емоції.

    Рішення про знищення зерна дійсно можливе. Але, панікувати не варто, бо мова не йде про утилізацію всього зерна з п’яти областей, а лише з ендемічної зони. За попередніми оцінками це декілька тисяч тон зерна, за умови, що зона АЧС не буде розповсюджуватися далі.

    Слон №3. Всі закриваються на карантин

    Головне питання в цьому аспекті: «який свинокомплекс не оголосив «закритий режим» ще ДО біди на «Калиті»???». Всі поважаючі себе підприємства з 2012 року працюють в закритому режимі. Сьогодні ж виникли певні нюанси, а точніше, свинокомплекси стали більш прискіпливі на вході. Тобто, всі машини спочатку обробляються перед тим як заїхати на ферму. Можливо, працівники стали більш відповідальними в питанні безпеки, але кардинальних змін в режимі роботи не відбулося.

    Слон №4. Відмова від посередників

    Специфікою свинокомплексів України є те що більшість з них не мають власних земель для вирощування зерна на корми, тож вони вимушені його закуповувати і найчастіше вони користуються послугами посередників. Одразу після оголошення про крах «Калити» було проголошено, хоча і неофіційно, карантинну зону з п’яти областей. Перші дні технологи/закупники обов’язково перепитували у посередників з якого регіону їм пропонують зерно. Потім всі зрозуміли, що душі «перекупа» нічого не заважає підбрехати, тож на серйозних підприємствах прийняли рішення шукати зерно особисто і закуповувати його безпосередньо у виробника. Це можливо, але чи надовго?

    Знайти необхідну сировину не так просто, для цього необхідно знайти хто продає, перевірити якість, домовитись про ціну, перевести – для цього має бути окремий підрозділ на підприємстві. Оскільки до цього не дійшли раніше, можна зробити висновок, що це не дуже вигідно для виробництва і думати, що такі підрозділи з’являться у майбутньому ми не поспішаємо. Єдиним рішенням може стати робота з посередником якому дійсно довіряєш.

    Варто зазначити, що вже сьогодні підприємства, які можуть собі дозволити, особисто контролюють погрузку зерна, яке вони купляють через посередника-партнера, щоб не виникало питань щодо його походження.

    Висновок: поки що не все так страшно і чутки про кінець світу, як на мене, виявляються сильно перебільшені. З ними взагалі частенько перебільшують...

  • Богдан Войцеховський: Сьогодні кукурудза — не цариця полів, а зона ризику для свинокомплексів

    Дикий кабан — перший переносник АЧС. «Гуляючи» кукурудзяними полями (це головне його лакомство), він розповсюджує хворобу. Новини про програму депопуляції диких кабанів у Чернігівській, Рівненській, Сумській, Київській та Житомирській областях під патронатом Держветфітослужби поки не заспокоюють власників свинокомплекси. Сьогодні більшість з них розглядають питання виведення з раціону годівлі кукурудзи урожаю 2015-го року. Це досить обґрунтовані міри, але остаточного рішення ще ніхто приймав.

    На жаль, ще жодна країна, ні США, ні Європа, не знайшла способу позбутися африканської чуми свиней, окрім спалювання. Тож єдиний шлях — всіма силами уберігатися від можливого зараження. Сьогодні в Україні для запобігання АЧС, зокрема на свинокомплексах, прийняли додаткові міри з безпеки — транспорт та зерно піддають обробці. Для бізнесу це додаткові затрати, але ризик знижується.

    Що стосується ринку зерна загалом, то тут ситуація складніша і це, здебільшого, викликано панікою. В негласній, але все ж карантинній зоні, закупівельники зерна намагаються знизити закупівельні ціни під приводом АЧС, адже ніхто не знає, чим все закінчиться і які будуть наслідки. Аграрії ж, у переважній більшості, зараз чинять мудро і утримуються від продажів зерна за безцінь, вичікуючи коли ринок вгамується і всі зрозуміють, що кому потрібно.

    Наразі держава, виправдовуючись нестачею ресурсів, як грошей, так і людей, не приймає рішучих дій. Ми живемо лише новинами про можливість прийняття запобіжних заходів. Так, ветеринарно-санітарна комісія може тимчасово призупинити перевезення, реалізацію зерна з карантинної зони. У крайньому випадку, можливе і прийняття рішення про його повне знищення. Але, панікувати не варто, бо мова не йде про утилізацію всього зерна з п’яти областей, а лише з ендемічної зони. За попередніми оцінками це декілька тисяч тон зерна, за умови, що зона АЧС не буде розповсюджуватися далі.

    У глобальному, через АЧС країни-імпортери зерна можуть заборонити його імпорт з неблагополучних регіонів України. Як наслідок, вони лише посилять контроль — надай довідку про походження зерна і вивозь. Втім, це не вплине на ціни українського зерна на світовому ринку.

  • Валерія Пекін: "Чорна п'ятниця" по-українськи
    - Що це ми все без молока і без молока? Так і померти можна. Треба б корову купити.
    - Треба б, та де грошей взяти?
    - Може, зайняти? У сусідів.
    - А чим віддавати будемо? Віддавати щось треба.
    - Значить, треба щось продати ...
    (Із "Троє з Простоквашено")

    Постановою уряду України було визначено 300 державних підприємств які підлягають до амбітної приватизації в 2015 році. З них 81 підприємство підпорядковуються аграрному відомству.

    У презентації проекту «Роздержавлення» міністра Павленка нас запевняють у доцільності процесу, переконуючи, що держпідприємства - це більше якір української економіки. Загальна сума збитків, з якими аграрні ДП закінчили минулий рік, становить майже 0,5 млрд. гривень. Більшість ферм розвалені, поля під парою. Документально так і є, але хіба одиничним є випадок, коли на папері одне, а в реальності інше ...? Найчастіше директора таких підприємств не заморочуються з явними відмінностями. І тут питання: «Як будуть оцінювати пропоновані на торгах підприємства?»

    Аграрне відомство впевнено в тому, що економічний ефект від приватизації агродержпідприємств може скласти, за різними оцінками, від 600 млн. гривень до 1 млрд. гривень. Тобто матеріальної вигоди практично не існує. У період війни і незрозумілої реформації вартість бізнесу, навіть аграрного, мінімальна. Тобто держава сьогодні може получити лише мізерну плату за дорогоцінні активи, які можна привести до ладу і продати в момент коли інвестиційний клімат буде сприятливим. Сьогодні в Україні кожен елемент (законодавчо-нормативний, організаційно-економічний, соціально-політичний) з необхідного для інвестора комплексу умов знаходиться в невигідному становищі і лише знижує вартість активів країни.

    Те, що потрібно продавати - сумнівів немає у більшості, але чи час це робити зараз? Що ми вирішуємо таким кроком? Уряд наполягає на тому, що таке рішення потрібно розглядати як закриття дір і мінімізації витрат держави. Адже хоч як крути, неефективне ДП потрібно утримувати, сидячим працівникам хоч і мінімальну, але зарплату потрібно платити. І тут ми говоримо про, на мій погляд, вигідну для певних людей політику «неодержання прибутку, а скидання «зайвого вантажу» з корабля». Хоча придивившись навіть краєм ока видно, що в списках опинилися і ті об'єкти, які приносять реальний прибуток державі, а продаватися вони будуть за такий же безцінь.

    Висновок один: час для розпродажу вибрано несприятливе, або навпаки, найсприятливіший, якщо ставиться завдання прибрати за безцінь до рук ласі шматки залишків загальнонародної власності.

    З приватизацією все досить ясно, про її проведення оголосили - назад дороги немає, та й над умовами процесу морочитися не варто - не перший день в Україні живемо. Але є більш пікантні плітки – відкриття ринку землі вже цієї осені. Багато амбітних аграрії поставили перед собою завдання – зібрати якомога більше готівки для швидкого отоварювання в день розпродажу, можливо який пройде подібно американській «чорній п'ятниці». Ну що ж, головне, щоб без жертв.

  • Олександр Тетянко: Малий не означає слабкий

    Виробник без посередника може продавати свою продукцію за кордон і деякі господарства в Україні, зокрема агрохолдинги, вже почали це робити. Чи можуть малі виробники самостійно експортувати зерно? – Так

    Ціна на зерно - чи не головний індикатор прибутковості рослинницьких господарств. Але за традицією, більшість сільгоспвиробників продають вирощене зерно перекупникам або експортерам. І втрачають на цьому значну частину прибутку. Між тим, існує можливість експортувати зерно самостійно, минаючи посередників.

    Виробник без посередника може продавати свою продукцію за кордон і деякі господарства в Україні, зокрема агрохолдинги, вже почали це робити.

    Приміром, сьогодні з транснаціональними експортно-орієнтованими компаніями конкурує «Нібулон» - відомий національний виробник і зернотрейдер. Вирощуючи власне зерно, він експортує його за багатьма адресами без посередників. Самостійно обираючи вигідну співпрацю з країнами імпортерами.

    Що заважає малому виробнику зерна також експортувати без посередника?

    Зрозуміло, з маленькими обсягами виходити на міжнародний ринок не має сенсу. Але консолідуючи можливості невеликих латифундистів можливе формування реального механізму прямого збуту зерна безпосередньо на світових ринках, а не через Louis Dreyfus, Glencore або Bunge. Все що потрібно для цього - інтеграція та кооперація.

    Без сумніву для подібного об'єднання аграріїв потрібні будуть посередники але лише в брокерському, в юридичному, в фрахтовому обслуговуванні, витрати на яких вони розділять між собою. У всьому іншому від виробника вимагається лише довіра до свого брокера, який буде управляти його активами.

    Механізм прямих продажів від виробника до імпортера має єдину мету - підвищення ефективності агробізнесу та отримати додатковий прибуток, щоб маржа або надприбутки від прямої угоди осідали саме у виробника продукції.

    Об'єднання і координація фінансових і виробничих зусиль знімає потребу аграрія бути активним агентом відповідних аграрних бірж у різних країнах. Йому не потрібно реєструватися, бути учасником, брокером, мати брокерські операції з відповідними ринками, для того щоб встановлювати прямі зв'язки.

    Консолідація експортних партій являє собою процес збору декількох невеликих партій товару і формування його під єдиний об'єм, яким довірена особа (брокер) зможе оперувати на ринку. У підсумку консолідована партія в повному обсязі відправляється по одному маршруту. Дана схема дозволяє ефективно оптимізувати фінансові витрати власників зерна.

    На сьогоднішній день в Україні існує ряд галузевих об'єднань. Основним завданням вони ставлять перед собою в більшій мірі лобіювання інтересів на національному рівні. Але чомусь, питання організації спільного каналу збуту продукції, якоїсь горизонтальній маркетингової системи, ігнорується, але це має свою перспективу.

    Сутність горизонтальній маркетингової системи полягає в тому, що досить велика кількість підприємства об'єднують свої зусилля з метою освоєння ринку і маркетингових можливостей. Вони формуються учасниками, які перебувають на одному рівні і займаються однотипною діяльністю. Така система збуту укрупнює товарні партії, скорочує транзакційні витрати і відсторонює спекулятивних посередників.

    Подібна інтеграційна структура для наших дрібних і середніх аграріїв може мати безліч переваг:

    - по-перше, вони особисто позбавляють себе від турбот зі збутом, наймаючи фахівців з прогресивним управлінським і технічним досвідом за незначну для аграріїв плату, оскільки дані витрати розподіляються по всім учасникам об'єднання;

    - по-друге, перспективу вигідного продажу, оскільки вони стають прямими учасника світового ринку і минають посередників.

    Звичайно існують і ризики, оскільки інтегровані підприємства можуть виявитися менш пристосованими до швидких змін зовнішнього середовища, ніж незалежні малі та середні підприємства. Але подібні недоліки мінімізуються професіоналізмом найнятих фахівців. Широкомасштабний розвиток інтегрованих підприємств може призвести до концентрації економічної та політичної могутності.

  • ​Сергій Свідерський: Професійна оцінка – ідеальний раціон

    Знайти ідеальний корм – мрія кожного господаря. Із таким підходом, не виникало б проблем в тваринництві - всі б мали стабільні надої, приріст, тобто все вирішували б технології. Але індивідуальні умови беруть своє.

    В сьогоднішньому інформаційному просторі багато інформації про корми: з чого вони виготовлені, їх поживність, властивості, результати тестових випробувань. Також можна знайти безліч порад як їх краще використовувати. Але на практиці при введені до раціону новаторських компонентів, досить часто можна почути про те що «корм не спрацьовує», господарство не досягає обіцяних постачальниками результатів. Лише покупка якісного корму не завжди дає бажаний результат, більше того можна навіть нашкодити організму тварини.

    З одного боку, раціон будь-якої тварини має бути стандартизований. Знайти ідеальний корм – мрія кожного господаря. Із таким підходом, не виникало б проблем в тваринництві - всі б мали стабільні надої, приріст, тобто все вирішували б технології. Але індивідуальні умови беруть своє.

    Дуже важливо нові компоненти годівлі правильно ввести і ув'язати в раціоні тварини. Процес балансування раціону має бути ретельно сплановано і проаналізовано.

    Балансування кормів включає в себе професійне виконання всіх проміжних етапів отримання високоефективного професійного раціону: відбору, підготовки, транспортування та аналізу вихідних грубих кормів на господарстві.

    Для складання раціонів необхідно знати фактичну поживність кормів в господарстві та їх придатність до отримання достатньої продуктивності, з урахуванням вмісту протеїну, жиру, сухої речовини, обмінної енергії, НДК і КДК, НСУ, в тому числі крохмалю, вміст сирої клітковини і МЕВ, а також враховувати СППВ, і ОКЦ основних кормів. Чим більше показників ми маємо на нашу сировину - тим більш точно можемо збалансувати раціон. Тобто введення нових компонентів в раціон повинно мати системно-комплексний підхід.

    Внутрішніми силами господарства не завжди реально організувати повноцінний процес балансування раціону. Адже для цього потрібно мати не лише спеціаліста а і чимале професійне лабораторне обладнання. На думку нашої компанії, такі проблеми повинні взяти на себе саме ті люди, яким ви довірили кормову базу свого господарства. Тож ми працюємо саме за таким принципом.

    Процес балансування раціону багатоетапний, перш за все необхідно знати з чим ми працюємо. Для реальної оцінки найефективніше буде запросити незалежного консультанта. Під час візиту консультант:

    - оглядає корів по всім продуктивним групам;

    - оглядає молодняк всіх вікових груп.;

    - оглядає наявні грубі корми за фізіологічними та органолептичними показниками;

    - оглядає і узгоджує наявні інгредієнти та грубі корми наявні на господарстві;

    - аналізує існуючий раціон;

    - проводить якісний відбір грубих кормів для проведення подальших аналізів.

    Завдяки професійному інструментарію, консультант проводить якісний пробовідбір та пробопідготовку грубих кормів на господарстві, а це вже 30-40% отримання достовірних результатів аналізу.

    Нажаль, на сьогоднішній день провести повний хімічний аналіз кормів в Україні немає можливості. З цієї ситуації українські компанії та ферми виходять по різному - хтось задовольняється можливостями українських лабораторій, хтось взагалі не цікавиться реальним хімічним складом своєї кормової бази. Ми підходимо до цього питання серйозно та користуємся послугами американської лабораторії. На сьогоднішній день таке вирішення проблеми є досить зручним, це не займає багато часу, вже за 4-5 робочих днів після відправки проб ми отримуємо результати аналізів де, до речі, розшифровуються основні показники з їх нормативними рівнями та ймовірними причинами відхилення від норми в більшу чи меншу сторону.

    Провівши оглядову роботу та маючи результати аналізів консультант вже бачить реальні умови господарства, що дає можливість балансувати ідеальні раціони для всіх статевовікових груп тварин на господарстві.

    На власному досвіді та досвіді наших партнерів (клієнтів) ми переконались, що успішне балансування раціонів можливе лише за умов професійного підходу.

  • Валерія Пекін: Цінові ризики, як їх уникнути

    Поведінка цін на сировинні товари має значні наслідки для прибутковості підприємств, і може призвести до значних фінансових втрат. На сьогоднішній день ринок сировини стає все більш волатильним і менш прогнозованим. В умовах неефективності цінового прогнозування особливого значення набуває практика хеджування цінових ризиків.

    Ціль створення кормової бази, в кінцевому рахунку, зводиться до отримання позитивного економічного ефекту від експлуатації тварин. Кожен фермер бажає максимізувати прибутковість свого бізнесу. Витрати на корми складають більше половини всіх витрат у тваринництві, що робить процес формування кормової бази особливо важливим аспектом.

    Поведінка цін на сировинні товари має значні наслідки для прибутковості підприємств, і може призвести до значних фінансових втрат. На сьогоднішній день ринок сировини стає все більш волатильним і менш прогнозованим. В умовах неефективності цінового прогнозування особливого значення набуває практика хеджування цінових ризиків. Компанії в розвинених країнах давно перейшли на такий принцип роботи, чого не можна сказати про український бізнес. Сьогодні у нас відсутні інструменти, в економіці немає досконалої інфраструктури хеджування ризиків, хоча з часом вона неодмінно буде створена.

    Незважаючи на витрати, пов'язані з хеджуванням, і численні труднощі, з якими компанія може зустрітися при розробці та реалізації стратегії хеджування, його роль в забезпеченні стабільного розвитку дуже велика. Відбувається істотне зниження цінового ризику, пов'язаного із закупівлями сировини і постачанням готової продукції. В результаті зменшується коливання прибутку і поліпшується керованість виробництвом.

    Всі методи управління ризиками діляться на ринкові та традиційні. До ринкових методів відносяться: заключення форвардних, ф’ючерсних та опціонних контрактів, товарних свопів та використання товарних кредитів. До традиційних методів управління ціновими ризиками відносяться: створення товарних резервів, укладення довгострокових контрактів з постачальниками і споживачами, диверсифікація діяльності, а також отримання субсидій від уряду в разі несприятливого для компанії руху цін.

    Про субсидії від уряду для аграрних компаній в Україні сьогодні думати і говорити не приходиться. Диверсифікація діяльності в умовах економічної кризи також справа не з легких. Створення резервів сировини в умовах зростання цін та укладення довгострокових контрактів з постачальниками, сьогодні є найактуальнішим виходом.

    Накопичення запасів тоді, коли ціни перебувають на низькому рівні, може запобігти різке падіння цін. Використання цих запасів, коли ціни перебувають на високому рівні, може згладити стрибки цін, але тільки у випадку, якщо запаси є в наявності. В умовах конкурентного ринку ці функції виконують «короткі хеджери» шляхом утримання перехідних запасів, коли очікувана ціна покриває витрати на зберігання і відсотки. Короткий хедж застосовується, щоб зафіксувати ціну запасів, поки вони не продані покупцю. У разі зниження цін на даний товар втрати через зниження ціни запасів врівноважуються прибутком від короткої позиції на ф'ючерсному ринку. Усунення ризику зниження ціни дозволяє точно прогнозувати виручку компанії і полегшує отримання фінансування для нових проектів.

  • Валерій Гущин: Дощі не могли пройти безслідно

    З початком збирання нового врожаю зернових одним з головних питань, яке хвилює, як виробників, так і споживачів і експортерів - є якість зерна.

    Значні опади які пройшли на істотній території України не могли пройти безслідно і звичайно ж відіб'ються на новому врожаї зернових. Вже зараз ми побоюємося проблем які нам докучали в сезоні 2014/15. Більше того, можливо деякі з них проявляться ще в більшій мірі ніж роком раніше.

    Першим наслідком дощової погоди у червні стала затримка збиральної кампанії. На початок липня було намолочено втричі менше зерна ніж роком раніше. Значна затримка збору урожаю може негативно позначитись на кінцевих показниках валового збору. Сьогодні ми збираємо ячмінь та пшеницю, яким дощі не загрожують підвищенням вологості, адже воно одразу висихає. Та й, вологість сама легко розв'язувана проблема - після сушіння перезволожене зерно повертає свої якісні характеристики. Тобто, підвищується лише вартість продукту без втрат споживчих потреб.

    Дивлячись на прогноз погоди у липні ми вже сьогодні побоюємося можливості грибкових захворювань зерна. Після тривалих дощів у фазі молочної стиглості зерна злакових культур різке підвищення температури може вразити частину зернових грибком. Звичайно ж, ураження фузаріозом не вплине на показник урожайності, проте таке зерно буде придатне лише для фуражного споживання. І навіть у цьому сегменті можуть бути проблеми. Всі, а особливо сектор свинарства, протягом усього сезону 2014/15 провів у пошуках «безфузаріозної» пшениці. Швидше за все, що і цей сезон піднесе нам подібні складнощі.

    У регіонах де дощі супроводжуються холодом можливо так зване «стікання» зерна (недорозвинення насіння в колосі), що дає підставу припускати, що зерно буде щуплим і дрібним. На початку липня ми говоримо про те що існує загроза зменшення вмісту клейковини і білка, що в свою чергу знижує хлібопекарські властивості. За даних обставин найбільші втрати понесуть області південного регіону, де опади були найбільш інтенсивними.

    Червнева дощова погода істотно вплинула на якісні показники не тільки ранніх зернових, а й озимої пшениці. За нашими попередніми оцінками, цього року суттєво зменшиться кількість продовольчої пшениці.

    Важливим чинником у новому сезоні стала собівартість вирощування зерна, яка зросла на 60% на фоні девальвації національної валюти. У зв'язку з фінансовими труднощами в процесі вирощування аграрії в цьому сезоні ще більше ніж торік намагалися економити на засобах захисту. Такий стан справ може сприяти ще більшим зараженням нового зерна клопом-черепашкою.

    Збиральна кампанія тільки почалася, і щось конкретне про якість говорити поки передчасно. Будемо сподіватися на краще - поблажливість погоди в і так нелегкий час.

  • Валерія Пекін: 2014/15 МР не назвеш традиційним

    Через складну економічну ситуацію й велику кількість факторів, що впливають на ціноутворення, неможливо зробити довгостроковий прогноз щодо цін. У таких умовах навіть прогноз погоди виглядає точною наукою.

    2014/15 МР був нелегким і для тваринників, і для рослинників. Зернові ціни початку сезону здавалися до жаху низькими, а вирощування нерентабельним і непривабливим. Аграріям довелося приборкати всі свої емоції й будувати стратегію виживання. Підбиваючи підсумки, можна сказати, що по низці культур, зокрема олійних, у них це вийшло. А от на ціну пшениці, кукурудзи і більшою мірою ячменю вплинути нам не вдається, оскільки вона формується не в Україні, а на міжнародних торгових майданчиках.

    2014/15 МР не назвеш традиційним. Протягом усього сезону ціни в національній валюті переважно зростали через стрімку девальвацію гривні. Нестабільність валютного ринку налаштувала аграріїв на притримування зерна — утворився дефіцит. Переробники були змушені підвищувати закупівельні ціни і зводити рентабельність переробки зерна та олійних до мінімуму. У цей час світові, а відповідно й експортні, ціни в доларовому еквіваленті мали низхідний тренд.

    У березні‒квітні ціни почали «танути». Стверджувати, що це сезонне явище, не варто. Звичайно, роль початку посівної і, відповідно, потреба в грошах значна в збільшенні пропозиції на ринку зерна, але й стабілізація валютного ринку не останній чинник формування кон’юнктури. Зміцнення гривні дає можливість зітхнути з полегшенням, але чи надовго?

    Очікувати традиційного розвитку цінової ситуації, а саме — зниження цін попиту/пропозиції, не доводиться. Ми не бачимо передумов для значного подешевшання зерна, оскільки ціни вже інтегрували практично всі понижувальні фактори.

    Перспективи майбутнього врожаю пшениці та кукурудзи залишаються сприятливими. Щодо світової кон’юнктури, то провідні світові аналітичні компанії прогнозують зниження світового виробництва пшениці в 2015/16 МР, але незначне — близько 2% до показника 2014 року, по кукурудзі — 4,5%. Проте великі перехідні світові запаси тиснутимуть на ціну в майбутньому сезоні.

    На ринку пшениці в короткостроковій перспективі може відбутись поступове зниження цін. Однак теж незначне (200–300 грн. на тонні) і лише за умови відносної стабільності на валютному ринку. Ф’ючерсні ціни на продовольчу пшеницю з умістом протеїну 12,5% нового врожаю з поставкою на липень сьогодні озвучуються в області 189 дол./т (поставки FOB). Це значно нижче показників минулого сезону, коли в цей само час українська пшениця з протеїном 12,5% врожаю 2014 оцінювалася в 260–265 дол./т (FOB).

    Ячмінь нового врожаю, на нашу думку, коштуватиме як сьогодні. Стартова його ціна становитиме 170–175 дол./т (FOB). Це значно дешевше порівняно з минулим сезоном, коли ціни починалися з цифри 230–235 дол./т (FOB), але повністю відповідає поточним, на які погоджуються виробники цієї зернової культури.

    Слід ураховувати, що якісні показники в майбутньому сезоні істотно впливатимуть на цінову кон’юнктуру зернового ринку.

    Що стосується олійного комплексу, то тонна ріпаку практично на 100 дол. дешевша від торішньої і становитиме 400 дол. (FOB). Деякі експорто-орієнтовані компанії вже озвучили закупівлю майже по 7800 — 8000 грн./т (СРТ-порт). Спад світових цін на сиру нафту неминуче призводить до зниження рентабельності виробництва біопалива, і навіть зменшення виробництва ріпаку в Європі (—11%) не може втримати його ціну на гідному рівні.

    Розвиток ринку соняшнику та сої в Україні передбачити досить складно. На даному етапі закупівельні та відпускні ціни знижуються завдяки стабілізації національної валюти. Але слід відзначити зменшення запасів соняшнику і низький рівень рентабельності його переробки. Запаси соняшнику в Україні у квітні становили 2,8 млн. т (—30% до минулого року). Основна частка — 1,7 млн. т — знаходиться в аграріїв, оскільки вони стримували продажі протягом усього сезону, при тому, що темпи переробки були досить високі. Враховуючи стабільність ринку соняшникової олії, де експортна ціна встановилась на позначці 745 дол./т, рентабельність переробки насіння мінімізується і не дає змоги переробникам закуповувати сировину так дорого. Отже, ці обставини й надалі тиснутимуть на ринок насіння соняшнику, аграрії будуть змушені знизити відпускні ціни, а заводи-переробники, у свою чергу, призупинити виробництво. Внаслідок цього знизиться попит, і, так чи інакше, ціни на насіння впадуть.

    Чи буде вже звичний дефіцит сої в кінці сезону? Можна спрогнозувати, що так. Незважаючи на збільшення валового збору в поточному маркетинговому році на 41% (до 3,75 млн. т), активність експорту та переробки також значно зросли. Лише за перші п’ять місяців сезону експорт сої з України зріс на 52% — до 1,3 млн. т, а її переробка — на 23%, до 0,46 млн. т. Якщо темпи експорту та переробки залишаться стабільними, то цілком імовірно, що в кінці сезону утвориться дефіцит, який ми вже спостерігали в 2012/13 МР, і якими будуть закупівельні ціни — невідомо.

Новини компанії


Аналітика ринку


24 травня 2016
24 травня 2016
24 травня 2016
24 травня 2016
24 травня 2016
24 травня 2016
16 лютого 2016
16 лютого 2016
×